Робота з помилками, "try...catch"

Якими чудовими програмістами ми б не були, часом трапляється, що в наших скриптах виникають помилки. Вони можуть виникнути через нашу неуважність, непередбачувані вхідні дані від користувачів, неправильні відповіді від сервера або з тисяч інших причин.

Якщо виникають помилки, то скрипти, зазвичай, “помирають” (раптово припиняють роботу) та виводять інформацію про помилку в консоль.

Але існує синтаксична конструкція try...catch, що дозволяє нам “перехоплювати” помилки, що дає змогу скриптам виконати потрібні дії, а не раптово припинити роботу.

Синтаксис “try…catch”

Конструкція try...catch містить два головних блоки: try, а потім catch:

try {

  // код...

} catch (err) {

  // код обробки помилки

}

Це працює наступним чином:

1. Ð’ першу чергу виконується код в блоці try {...}.
2. Якщо не виникає помилок, то блок catch (err) ігнорується: виконання досягає кінця блоку try та продовжується поза блоком catch.
3. Якщо виникає помилка, тоді виконання в try припиняється Ñ– виконання коду продовжується з початку блоку catch (err). Змінна err (можна обрати будь-яке ім’я) буде містити об’єкт помилки з додатковою інформацією.

Отже, помилка всередині блоку try {...} не призводить до раптового припинення роботи скрипту – ми отримуємо можливість обробити Ñ—Ñ— в catch.

Подивімося на декілька прикладів.

• Приклад без винятка: виводить alert (1) та (2):

  try {
  
    alert('Початок блоку try');  // (1) <--
  
    // ...код без помилок
  
    alert('Кінець блоку try');   // (2) <--
  
  } catch (err) {
  
    alert('Помилок немає, тому catch ігнорується'); // (3)
  
  }

• Приклад з помилкою: винятком (1) та (3):

  try {
  
    alert('Початок блоку try');  // (1) <--
  
    lalala; // помилка, variable is not defined!
  
    alert('Кінець блоку try (не буде виконано)');  // (2)
  
  } catch (err) {
  
    alert(`Виникла помилка!`); // (3) <--
  
  }

try {
  {{{{{{{{{{{{
} catch (err) {
  alert("Це не валідний код, рушій його не зрозуміє");
}

try {
  setTimeout(function() {
    noSuchVariable; // скрипт припинить свою роботу
  }, 1000);
} catch (err) {
  alert( "не спрацює" );
}

setTimeout(function() {
  try {
    noSuchVariable; // try...catch опрацює помилку!
  } catch {
    alert( "помилку перехоплено тут!" );
  }
}, 1000);

Об’єкт помилки

Коли виникає помилка, JavaScript генерує об’єкт, що містить інформацію про неї. Потім цей об’єкт передається як аргумент в catch:

try {
  // ...
} catch (err) { // <-- "об’єкт помилки", можна використати іншу назву замість err
  // ...
}

Для всіх вбудованих помилок об’єкт помилки має дві головні властивості:

name

Назва помилки. До прикладу, для неоголошеної змінної назва буде "ReferenceError".

message

Текстове повідомлення з додатковою інформацією про помилку.

Існують інші властивості, що доступні в більшості оточень. Одна з найуживаніших та часто підтримуваних:

stack

Поточний стек викликів: рядок з інформацією про послідовність вкладених викликів, що призвели до помилки. Використовується для налагодження.

Наприклад:

try {
  lalala; // помилка, змінна не визначена!
} catch (err) {
  alert(err.name); // ReferenceError
  alert(err.message); // lalala is not defined
  alert(err.stack); // ReferenceError: lalala is not defined at (...call stack)

  // Також можливо вивести помилку цілком
  // Помилку конвертовано в рядок формату "name: message"
  alert(err); // ReferenceError: lalala is not defined
}

Опціональність аргументів “catch” блоку

Блок catch не обов’язково повинен перехоплювати інформацію про об’єкт помилки:

try {
  // ...
} catch { // <-- без (err)
  // ...
}

Використання “try…catch”

Подивімось на реальний приклад використання try...catch.

Як ми вже знаємо, JavaScript може читати значення у форматі JSON за допомогою методу JSON.parse(str).

Зазвичай ми використовуємо його для декодування даних отриманих з сервера чи іншого джерела через мережу.

Ми отримуємо дані та викликаємо JSON.parse наступним чином:

let json = '{"name":"Іван", "age": 30}'; // дані з серверу

let user = JSON.parse(json); // трансформуємо текстове значення в JS об’єкт

// тепер user це об’єкт, що містить властивості з рядка
alert( user.name ); // Іван
alert( user.age );  // 30

Ви можете знайти більше інформації про використання JSON в розділі Методи JSON, toJSON.

Якщо використати JSON.parse з неправильно сформованим json повідомленням, це призведе до помилки та раптового припинення роботи скрипту.

Така поведінка задовольняє нас? Звичайно ні!

Користувач ніколи не дізнається якщо з даними щось трапилося (якщо не відкриє консоль розробника). Люди не очікують, що щось раптово може припинити роботу без будь-якої інформації про помилку.

Для оброблення помилки використаймо try...catch:

let json = "{ неправильний формат json }";

try {

  let user = JSON.parse(json); // <-- тут виникає помилка...
  alert( user.name ); // не буде виконано

} catch (err) {
  // ...виконання передається в цей блок
  alert( "Перепрошуємо, але дані містять помилки. Ми спробуємо запросити їх ще раз." );
  alert( err.name );
  alert( err.message );
}

Тут блок catch використали тільки для виведення повідомлення про помилку, але можна було зробити й інші дії: відправити новий запит, запропонувати користувачу інші опції, відправити інформацію про помилку для логування та ін. Будь-який спосіб використання краще, ніж раптове припинення роботи без жодних пояснень.

Створення та вкидання наших власних помилок

Уявімо ситуацію, що json синтаксично правильний, але не містить необхідного поля name.

Наприклад:

let json = '{ "age": 30 }'; // неповні дані

try {

  let user = JSON.parse(json); // <-- помилка не виникає
  alert( user.name ); // відсутнє поле name!

} catch (err) {
  alert( "не буде виконано" );
}

Ð’ такому разі JSON.parse спрацює без винятків Ñ– блок catch буде проігнорованим. Але помилка в нас всеодно Ñ” – відсутність поля name.

Для того, щоб уніфікувати обробку помилок, ми скористаємось оператором throw.

Оператор “throw”

Оператор throw (з англ. кидати, вкидати) використовується для вкидання помилки.

Оператор має синтаксис:

throw <об’єкт помилки>

Суто технічо рушій JavaScript дозволяє передавати будь-які значення в якості об’єкту помилки. Це може бути навіть примітивне значення, як число чи рядок. Але краще використовувати об’єкти, що мають властивості name та message (для сумісності з вбудованим типом помилок).

JavaScript має багато вбудованих конструкторів для вбудованих помилок: Error, SyntaxError, ReferenceError, TypeError та інші. Також вони можуть бути використаними для створення об’єктів помилок.

Синтаксис ініціалізації вбудованих помилок:

let error = new Error(message);
// or
let error = new SyntaxError(message);
let error = new ReferenceError(message);
// ...

Для вбудованого типу помилки, властивість name має значення імені конструктора, а message отримує значення з аргументу.

Наприклад:

let error = new Error("Щось трапилось o_O");

alert(error.name); // Error
alert(error.message); // Щось трапилось o_O

Подивімося на тип помилки, згенерований функцією JSON.parse:

try {
  JSON.parse("{ це не json o_O }");
} catch (err) {
  alert(err.name); // SyntaxError
  alert(err.message); // expected property name or '}' at line 1 column 3 of the JSON data
}

Як бачимо, назва помилки SyntaxError.

У такому разі відсутність властивості name Ñ” помилкою, оскільки користувачам потрібна інформація з цього поля.

Тож викиньмо її:

let json = '{ "age": 30 }'; // неповні дані

try {

  let user = JSON.parse(json); // <-- немає помилки

  if (!user.name) {
    throw new SyntaxError("Неповні дані: відсутнє поле name"); // (*)
  }

  alert( user.name );

} catch (err) {
  alert( "JSON Error: " + err.message ); // JSON Error: Неповні дані: відсутнє поле name
}

У рядку (*) оператор throw генерує SyntaxError із заданим значенням поля message, таким же чином це зробив би JavaScript. Виконання коду в блоці try одразу припиняється Ñ– контроль передається в catch.

Тепер в блоці catch обробляються всі види помилок: як від JSON.parse, так Ñ– користувацькі.

Повторне викидання помилок

Ð’ наступному прикладі використаємо try...catch, щоб обробити неправильні дані. Але чи може всередині блоку try {...} виникнути інша непередбачувана помилка? Наприклад, це не просто “неправильні дані”, а програміст помилився Ñ– забув визначити змінну чи ще щось?

Наприклад:

let json = '{ "age": 30 }'; // неповні дані

try {
  user = JSON.parse(json); // <-- не поставлено "let" перед user

  // ...
} catch (err) {
  alert("JSON Error: " + err); // JSON Error: ReferenceError: user is not defined
  // (але перехоплена помилка не пов’язана з JSON Error)
}

Звичайно таке можливо! Програмісти теж помиляються. Навіть програми з відкритим кодом, що використовуються десятиріччями, можуть раптово виявитися вразливими.

Ð’ нашому прикладі try...catch використовується для перехоплення помилок, що виникають у разі неповних даних. Але catch перехоплює всі типи помилок, що виникають в try. Тут виникає непередбачувана помилка, але все одно в повідомленні виводиться "JSON Error". Це неправильна поведінка, що ускладнює налагодження.

Щоб уникати таких проблем, ми можемо використовувати підхід “повторного викидання помилок” (від англ. rethrowing). Правило просте:

Блок catch повинен оброблювати тільки відомі помилки та повторно генерувати всі інші типи помилок.

Розгляньмо підхід “повторного викидання” покроково:

1. Конструкція catch перехоплює всі помилки.
2. Ð’ блоці catch (err) {...} ми аналізуємо об’єкт помилки err.
3. Якщо ми не знаємо як правильно обробити помилку, ми робимо throw err.

Зазвичай, тип помилки можна перевірити за допомогою оператора instanceof:

try {
  user = { /*...*/ };
} catch (err) {
  if (err instanceof ReferenceError) {
    alert('ReferenceError'); // "ReferenceError": помилка доступу до невизначеної змінної
  }
}

Для визначення класу помилки можливо перевірити властивість err.name. Всі вбудовані помилки мають Ñ—Ñ—. Також можна перевірити значення err.constructor.name.

У коді нижче, щоб catch опрацьовував тільки SyntaxError, ми “повторно викидаємо” помилки інших типів.

let json = '{ "age": 30 }'; // неповні дані
try {

  let user = JSON.parse(json);

  if (!user.name) {
    throw new SyntaxError("Неповні дані: відсутнє поле name");
  }

  blabla(); // непередбачувана помилка

  alert( user.name );

} catch (err) {

  if (err instanceof SyntaxError) {
    alert( "JSON Error: " + err.message );
  } else {
    throw err; // повторне викидання (*)
  }

}

Помилка, що виникає в рядку (*), не проходить перевірку в блоці catch Ñ– повторно викидається. Виняток, після повторної генерації, може знову бути перехопленим конструкцією try...catch (якщо вона існує) або призведе до аварійного припинення роботи скрипту.

Така поведінка блоку catch дає змогу перехоплювати тільки Ñ‚Ñ– помилки, для яких передбачено правила обробки, та “пропускати” решту типів помилок.

Приклад нижче демонструє, як реалізувати перехоплення таких помилок ще одним рівнем try...catch:

function readData() {
  let json = '{ "age": 30 }';

  try {
    // ...
    blabla(); // помилка!
  } catch (err) {
    // ...
    if (!(err instanceof SyntaxError)) {
      throw err; // повторне викидання (обробка іншого типу помилок не передбачена)
    }
  }
}

try {
  readData();
} catch (err) {
  alert( "Зовнішнє перехоплення: " + err ); // перехоплено!
}

Функція readData дозволяє опрацьовувати тільки SyntaxError помилки, а зовнішній блок try...catch знає як опрацювати будь-який тип.

try…catch…finally

Зачекайте, бо це ще не все.

Конструкція try...catch дозволяє додати ще один блок: finally.

Якщо він існує, то виконується в будь-якому разі:

• після try, якщо помилка не виникла,
• після catch, якщо помилка була перехоплена.

Розширений синтаксис виглядає наступним чином:

try {
   ... спроба виконати код ...
} catch (err) {
   ... обробка помилки ...
} finally {
   ... завжди буде виконано ...
}

Спробуйте запустити цей код:

try {
  alert( 'try' );
  if (confirm('Помилка потрібна?')) BAD_CODE();
} catch (err) {
  alert( 'catch' );
} finally {
  alert( 'finally' );
}

Код має дві гілки для виконання:

1. Якщо відповісти “Гаразд” на “Помилка потрібна?”, буде try -> catch -> finally.
2. Якщо відповісти “Скасувати”, тоді try -> finally.

Блок finally використовується, якщо ми почали виконувати якусь роботу Ñ– хочемо завершити Ñ—Ñ— в будь-якому разі.

Наприклад, ми хочемо виміряти час роботи функції, що рахує числа Фібоначчі. Для цього ми можемо почати вимірювання на початку виконання Ñ– закінчити після. А якщо протягом роботи функції виникне помилка? Зокрема, імплементація fib(n) нижче генерує винятки, якщо на вхід подано від’ємне або неціле число.

Конструкція finally – відмінне місце для завершення вимірювання незалежно від результату.

Блок finally гарантує, що час буде виміряно правильно як в ситуації успішного виконання, так Ñ– в разі помилки.

let num = +prompt("Введіть додатне ціле число?", 35)

let diff, result;

function fib(n) {
  if (n < 0 || Math.trunc(n) != n) {
    throw new Error("Число не повинно бути від’ємним або дробовим.");
  }
  return n <= 1 ? n : fib(n - 1) + fib(n - 2);
}

let start = Date.now();

try {
  result = fib(num);
} catch (err) {
  result = 0;
} finally {
  diff = Date.now() - start;
}

alert(result || "виникла помилка");

alert( `виконання тривало ${diff}мс` );

Ви можете перевірити запустивши код Ñ– ввести 35 в prompt – спершу буде виконано try, Ñ– за ним finally. І тоді ввести -1, Ñ– тоді буде негайна помилка Ñ– результат дасть 0мс. Обидвоє вимірювань будуть виконані коректно.

Інакше кажучи, функція може завершуватися або через return, або через throw, але блок finally буде завжди виконано.

function func() {

  try {
    return 1;

  } catch (err) {
    /* ... */
  } finally {
    alert( 'finally' );
  }
}

alert( func() ); // спочатку спрацює alert з finally, а потім код в цьому рядку

function func() {
  // розпочато задачу, що потребує завершення (наприклад вимірювання)
  try {
    // ...
  } finally {
    // закінчити задачу, навіть якщо все раптово припинило роботу
  }
}

Глобальний catch

Припустимо, через помилку програміста виняток трапився поза блоком try...catch Ñ– призвело до припинення роботи скрипту.

Як нам вчинити в такому випадку? Ми можемо логувати помилку, виводити повідомлення користувачу (переважно, користувачі не повинні бачити повідомлення про помилки) тощо.

Специфікація не згадує про таку можливість, але оточення, зазвичай, надають таку функцію для зручності. Наприклад, Node.js дозволяє викликати process.on("uncaughtException") для цього. У браузері можна присвоїти функцію спеціальній властивості window.onerror, що виконається, коли виникне помилка.

Синтаксис:

window.onerror = function(message, url, line, col, error) {
  // ...
};

message

Повідомлення помилки.

url

URL скрипту, де трапилась помилка.

line, col

Номери рядку та колонки, де трапилась помилка.

error

Об’єкт помилки.

Приклад:

<script>
  window.onerror = function(message, url, line, col, error) {
    alert(`${message}\n Помилка трапилась в ${line}:${col} з ${url}`);
  };

  function readData() {
    badFunc(); // Трапилась помилка!
  }

  readData();
</script>

Глобальний обробник window.onerror не передбачений для відновлювання роботи скрипту, а тільки відправлення повідомлення про помилку розробникам.

Для логування помилок у таких випадках існують спеціальні вебсервіси: https://errorception.com чи https://www.muscula.com.

Вони працюють наступним чином:

1. Розробник реєструється в сервісі та отримує JS скрипт (чи URL скрипту), який потрібно додати на сторінку.
2. Цей скрипт встановлює власну функцію в window.onerror.
3. Коли трапляється помилка, скрипт відправляє мережевий запит до цього сервісу.
4. Розробник може зайти в сервіс та переглядати отримані помилки.

Підсумки

Конструкція try...catch дозволяє обробляти помилки, що виникають протягом роботи скрипту. Це, в прямому сенсі, дозволяє “спробувати” виконати код та “перехопити” помилки, що можуть виникнути.

Синтаксис:

try {
  // виконання коду
} catch (err) {
  // якщо трапилась помилка,
  // передати виконання в цей блок
} finally {
  // завжди виконається після try/catch
}

Також ми можемо пропустити секцію catch чи finally, тому скорочені конструкції try...catch та try...finally теж валідні.

Об’єкт помилки має наступні властивості:

• message – розбірливе повідомлення про помилку.
• name – рядок з іменем помилки (назва конструктора помилки).
• stack (нестандартна, але широко підтримувана) – стек викликів на момент створення помилки.

Ми можемо пропустити отримання об’єкту помилки написавши catch { замість catch (err) {.

Також ми можемо генерувати власні помилки за допомогою оператора throw. Технічно, будь-що можна передати аргументом в throw, але, зазвичай, використовується об’єкт, успадкований від вбудованого класу Error. Детальніше про розширення Error буде в наступному розділі.

Повторне викидання – важливий шаблон в роботі з помилками: переважно блок catch знає як обробляти помилки певного типу, тому він повинен знову викидати невідомі типи помилок.

Навіть якщо ми не використовуємо try...catch, більшість середовищ дозволяють встановити “глобальний” обробник помилок. Ð’ браузерах це window.onerror.